Дієве прощення
В останній день Громадянської війни в США союзницькою армією командував Джошуа Чемберлен. Його солдати вишикувались по обидва боки дороги, пропускаючи колони армії Конфедератів, що здавалась у полон. Одне не виважене слово, одна агресивна дія – і довгоочікуваний мир міг перетворитись на жахливу різанину. Тому Чемберлен віддав наказ: його вояки мали салютувати поваленому ворогу! Жодних образливих або принизливих слів. Лише підняті шпаги офіцерів та рушниці в позиції вшанування.
Парадоксальні речі
Екскурсія пустелею багатьох може налякати, але любителі екстремальних почуттів знаходять у цьому особливу привабливість. Через те, що подорожуючим пустелею потрібно води більше, ніж вони можуть взяти з собою, вони купують спеціальні пляшки з фільтрами. Таким чином, вони можуть користуватись будь-якими джерелами води на шляху. Але сам процес споживання води з цих пляшок є доволі нелогічним. Якщо нахиляти або навіть перевертати пляшку – це нічого не дасть. Спраглий турист має щосили дути в неї, щоб вода пройшла крізь фільтр.
Єдність у Христі
Коли ми стикаємося в Біблії зі списками імен, то відчуваємо спокусу пропустити їх. Але можна знайти духовні скарби у таких текстах, як, наприклад, список імен 12 учнів, яких Ісус покликав служити в Його Ім’я. В цьому списку чимало знайомих імен. Симона Ісус назвав Петром, що значить “скеля”. Брати Яків та Іван були рибалками. Юда Іскаріот виявився зрадником. Але дуже легко пропустити те, що митар Матвій та Симон Зилот мали бути колись ворогами.
Книга для пиття
В багатьох місцях світу сьогодні дуже важко знайти чисту питну воду, тому організація під назвою “Вода – то життя” винайшла чудовий засіб вирішення цієї проблеми. “Книга для пиття” – так називається цей засіб. Сторінки цієї книги покриті наночастинками срібла, що знешкоджують майже 99,9 відсотків шкідливих бактерій у воді! Кожну вирвану сторінку можна використовувати кілька разів для фільтрації майже 100 літрів води. Коштує одна сторінка лише чотири центи.
Тримаємося хреста
У 1856 році великий проповідник Чарльз Сперджен заснував у Лондоні Пасторський Коледж, щоб там навчались християнські служителі. У 1923 році цей учбовий заклад став називатись Коледжем Сперджена. У верхній частині будівлі коледжу є вітраж – рука, що тримає хрест, і напис латинською: “Et Teneo, Et Teneor” (“я тримаюсь і мене тримають”). Сперджен писав: “Це девіз нашого коледжу. Ми тримаємося міцно за хрест Господа. Тримаємося обома руками… але лише тому, що хрест тримає нас великою притягальною силою. Наше бажання – щоб кожна людина трималась Істини, і щоб Істина тримала її – особливо істина про Христа розіп’ятого”.
Славимо й просимо
Служіння “Важкий підліток”, що допомагає дітям з неблагополучних сімей, розпочалось у місті Нью-Йорк і стало результатом радикального посвячення молитві. Засновник цього служіння Давид Вілкерсон продав свій телевізор і почав витрачати на молитву ті дві години, що колись витрачав на перегляд телепрограм. За кілька місяців він не лише пізнав глибини молитовного життя, але й навчився балансу між прославленням Бога і проханнями.
Лікування посмішкою
У нашому містечку Аккра (Гана) неуважність, роздратованість та образливі слова часто спричиняють конфлікти (навіть бійки) між водіями таксі та мікроавтобусів. Але якось я був свідком транспортного інциденту, що мав несподівану розв’язку. В мікроавтобус майже врізалося таксі з неуважним водієм. Я очікував, що водій автобуса розізлиться і почне кричати на таксиста, але той раптом перестав хмуритись і широко посміхнувся таксисту (той мав такий винуватий вигляд). І ця посмішка створила чудо. Таксист підняв руку і почав вибачатись. Потім теж посміхнувся і поїхав собі. Інцидент був вичерпаний.
Звільнити в’язнів
Коли ми з дружиною відвідали Національний музей 8-ї Армії військово-повітряних сил США у місті Саванна (штат Джорджія), то особливо були зворушені сектором військових полонених. Ми побачили відтворені бараки німецького табору часів Другої світової війни. У “Восьмій Могутній” колись служив Джим, батько Мерлін (моєї дружини). Протягом війни понад 47 000 пілотів цієї армії були поранені, і понад 26 000 було вбито. Джим був у числі тих, чий літак було збито, і хто зазнав всіх жахів полону. Коли ми ходили цим сектором музею, то згадували розповіді Джима про те, як радів він та його товариші-полонені, коли їх нарешті звільнили.
Не чужинці
В далекій глушині Гани, де проминуло моє дитинство, була поширена приказка: “Зайдеш на вечерю – втратиш друга”. Місцеві вважали неввічливим заходити в гості до інших під час трапези, тому що їжі у всіх було дуже мало. Це стосувалось навіть сусідів. Натомість на Філіппінах, де я теж жив досить тривалий час, вас будуть наполегливо запрошувати до столу, навіть якщо ви завітали без запрошення і господарям самим мало їжі. Культури мають суттєві відмінності, і на це є поважні причини.
Бог нагадує нам…
Мій друг Боб Хорнер часто називає Ісуса “Майстром нагадування”. І це добре, що Господь постійно нагадує нам, адже ми схильні забувати про Його діла. Скільки б Ісус не робив чудес, задовольняючи тілесні потреби людей, Його учні постійно хвилювались, що Він забуде про яку-небудь важливу потребу, і їм “чогось не вистачить”. Ось і цього разу вони не зрозуміли глибокого значення Ісусових слів – хвилювались за дрібниці, хоча Господь тільки-но вчинив велике чудо.